Книга і її складові частини
Мета. Ознайомити учнів з складовими частинами книги, прищеплювати учням любов до книги, виховувати бережне ставлення до неї.
Обладнання. плакат, книга.
Хід заняття.
Історія палітурної справи заходить в далеке минуле. На зорі письменності людина використовувала для письма те, що давала їй навколишня природа: камінь і дерево, кору дерева, глиняні плити.
За чотири тисячоліття до н.е. в Стародавньому Єгипті було знайдено перший такий матеріал - папірус, який виробляли з стебла тростини. Але це був крихкий матеріал. Для рукописів він використовувався в вигляді стрічки, на якій писали з однієї сторони. Стрічки довжиною 40 м., намотували на стержні, і зберігали в спеціальному футлярі з дерева. Палітурні роботи при цьому полягали в прикріпленні кінців строчки папірусу до дерев’яних стержнів, за допомогою яких при читані перемотували рукопись, в промащуванні папірусу маслом, в закрашуванні кінців, в виготовлені і прикрашенні футлярів.
За два віки до н.е. появився пергамент - особливим способом виділена шкіра молодих тварин (телят, овець, кгз, та ін.). Перший пергаментні книги робили також в формі згортка. Але пергамент дуже міцний матеріал, і на ньому можна було писати з двох сторін, тому появилась нова форма книги - прямокутна. Листки пергаменту почали складати навпіл, одержуючи при цьому чотирьохсторонні зошити (від грецького «тетра» - чотири), які потім послідовно одну за одною збирали в книжковий блок і зшивали сухожиллям тварин, пришиваючи їх одноразово до шкіряних поясів.
Крім папірусу і пергаменту, стародавні греки і римляни користувались для запису дерев'яними дощечками, які спочатку покривались якою-небудь краскою. інколи їх з’єднували попарно шнурком, тоді їх називали діптіхи. Ці дощечки з часом ставали все тонші і тонші, на-них почали писати з двох сторін, а потім з’єднувати по-декілька штук разом, скріплюючи поясами.
Діптіхи робили не тальки з деревини, але і з слонової кістки, металу, прикрашали зовнішні сторони різьбою, золотом, дорогоцінними каменями, між ними розміщували інколи і чисті пластинки, призначення яких було тільки для запису. Так утворювався прообраз сучасної книги, а художньо оформлені діптіхи і стали прототипом палітурної кришки. Але все це коштувало дуже дорого.
Більш дешевими рахувались книги, написані на пергаменті і покриті обложкою з того ж матеріалу чи шкіри, краї яких налягали один на одного і зав'язувались стрічкою.
Важливою подією в історії письменності і книги було винайдення паперу. Книжкові блоки з паперу складали з двох і трьох зошитів і зшивали пеньковими нитками на пенькових шнурах, а не на поясах. Їх почали обрізувати з трьох сторін, круглити кінчики. Книги, особливо з початком книгодрукування, випускають вже більш в простому оформлені, з дешевих матеріалів. Для оправлення почали застосовувати картон, який обклеювали шкірою, а потім тканиною і папером.
3 підвищенням попиту на книгу виникають великі майстерні по виготовленню книги, які поступово витискають палітурників - курсантів. 3 часом майстерні забезпечують різними механізмами і машинами, які давали можливість зменшити затрати тяжкої ручної праці. Слово «Книга» виходить від церковнослов’янського «КНИГИ», що означав «лист, грамота». Воно має і інше значення - так називається видавництво, яке складається з зшитого і обрізного з трьох сторін книжкового блоку, який проходить спеціальну обробку, з палітурної кришки, в яку вставляється блок, і форзацу, який служить для скріплення блоку з палітурною кришкою.
Таким чином, кожна книга зібрана з трьох основних частин, які включають ряд частин, які мають відповідне призначення.
КНИЖКОВИЙ БЛОК складається з віддрукованих паперових листків, зложених в зошити. Місце згину і скріплення листків між собою називається - спинкою.
Відстань від верхнього до нижнього краю - висота блоку, від спинки до переднього краю ширина, а від першого листка до останнього листка останнього зошита - товщина блоку.
Для правильного проведення брошуровочно - палітурних операцій всі зошити книжкового блоку забезпеченні додатковими друкарськими елементами. Цифра, яка означаюча порядковий номер зошита, яка стоїть на ньому на першій сторінці в лівому нижньому куті називається ГОЛОВНОЮ СИГНАТУРОЮ.
На третій сторінці зошита також зліва під текстом, ставиться додаткова сигнатура - цифра з зірочкою, яка повторює сигнатуру. Біля неї знаходиться норма - фамілія автора.
Крім цього, кожний зошит на зворотної частині має спеціальні контрольні мітки: потенціальні та позаказні. До спинки першої і останньої сторінці книжкового блоку приєднано листок щільного паперу - ФОРЗАЦ.
Для більш надійного скріплення зошитів з двох кінців приклеюється КАПТАЛ.
ПАЛІТУРНА КРИШКА оберігає книгу від пошкоджень і служить елементом художнього оформлення.
Для захисту палітурок від пошкоджень і забруднення служить СУПЕРОБЛОЖКА. Вона являє собою покришку з паперу чи прозорої плівки, яка закріплюється на палітурній кришці за рахунок клапанів.
Ось, учні, ми і познайомимось з будовою, з основними частинами книги. На наступному занятті ми познайомимось з прийомами роботи палітурника.
А домашнє завдання буде вам намалювати книгу і позначити елементи, які ми сьогодні з вами вивчали.