А.Тимошенко
м. Верхньодніпровськ

В абонементі чи в читальнім залі
Віддаєте ви часточку життя,
Олени, Віти, Аллочки, Наталі –
Всіх не згадаєш за мого буття.

Такі завжди ласкаві і привітні,
Ви всі щоденно радуєте нас,
Романи й вірші – давні і новітні,
Читати даєте нам повсякчас.

Ви з радістю нас завше зустрічали,
Завжди, коли б ми не прийшли,
А в кожної ж є смутки і печалі,
І прикрощі, і сльози, і жалі.

Чи вчора чоловік прийшов під «мухою»,
Чи заробітну плату не дали –
А може посварились зі свекрухою...
В Вас на обличчях посмішки цвіли.

Хай Ваше серце сходило журбою,
А може навіть плакали вночі...
Та Ви завжди були самі собою –
Так, щоб не здогадались читачі.

Сюди прийшов хлоп’ям, а зараз – татко.
І може навіть скоро стану дід...
Скажу одне – «Спасибі вам дівчатка!
Ви в моїм серці залишили слід!»